Хокейний блоґ

Зустріч з капітаном спортовим П.С.Х.Л. п. Владиславом Адамовським

(Przeglad Sortowy. №1. 8 січня 1927 року)

- Насамперед, у Львові дуже багато доброго матеріалу людського і надалі настануть добрі часи для місцевих клубів та гравців – почав п.Адамовський. Щоправда, хокею канадського там однак не знайдеш. Те, в що там грають – то є радше футбол на льоду  правилами хокейовими. Є то щось якби середнє між бенді шведським та хокеєм канадським.

– Але ж розміри та стан майданчиків відповідають приписам, надісланим до Львова Польською Спілкою Хокею Льодового і сантиметровими докладностями. Вимоги ці наближені і до приписів міжнародних.

- Однак то не є хокей. Для чого? Для того, бо гравці львівські  – самоуки, і учачи цей хокей «невідьзвідки» і беруть на лід свої відомості футбольні. Але вони головним чином не відають про те, що кардинальною засадою тактики хокейної є те, що кожний гравець мусить сам випровадити «диск» і т.зв. киванням руху йти вперед за супротивниками і відтіснити його в тил партнерам, щоб він там не мав можливості допровадити шайбу і стрілити по брамці.  Того у Львові не відають і не знали до цих пір. Оборонці, як у футболі, стараються вибити шайбу якнайдалі вперед, а нападники не тримають її при собі, не дріблінгують, тільки подають далеко перед собою.

Стрільців у Львові немає також. Гравцям тамтешнім вдається підбити шайбу до гори ударом зліва, але то не є справжній «постріл». Щодо дриблінгу, то як зазначено, не відають вони про це. Натомість, треба підкреслити, що є там особи, досконалі фізично, які віддаються хокею з великим запалом і я переконаний, що декілька ігор з дружинами варшавськими сприятимуть, що львівські зрозуміють, на чому хокей полягає і опанують його дуже швидко.

-         А як представляє себе у Львові техніка катання на ковзанах?

- Про те важко сказати, тому що не відаю жодного гравця на ковзанах хокейних. Всі їздять на ковзанах фігурових. А хокеїст на ковзанах фігурових, то як легкоатлет в рваних пантофлях замість пантофлів з кільцями. Однак, в кожному разі гравці тамтешні їздять в цілому, на погляд фігуристів, добре і можуть триматися на ногах.  Але брак відповідних ковзанів унеможливлює швидку їзду, гострий старт і найліпшу швидкість.

-         А тепер питання цікавіше: на якому рівні в стосунках до гравців варшавських стоять аси львівського хокею?

– Є певним, що так, як грали вони сьогодні, то потрапили б з великими труднощами до класи другої. Тільки, тим не менш, я певен, що ситуація зміниться на краще по двох тижнях тренувань. Треба їм дати відповідні ковзани і показати хоча б один раз справжню гру. Найбільше мені подобається Зіммер, гравець дуже швидкий, не зле комбінаційний, і показує проблиски правдивої техніки хокейної і вміє навіть «кивнути» деколи супротивника.

Вацка Кухара поставив би на друге місце. За загальним визнанням він приносить до гри величезний темперамент, амбіції, сильний фізично, є швидкий і добре орієнтується у грі. Але техніка кидка та тактика хокейна залишають бажати кращого.  Зате його молодший брат Збишек Кухар повинен пройти науку. За будь-яких умов він стане хокеїстом з часом вельми вправним.

На місці четвертому поставив би Стрелецького з «Чарних».

- Незвиклою мені видалась в порівнянні з Варшавою велика кількість послідовників цього прекрасного спорту і їх справжній запал, який зробить може дуже багато.

Львівський хокей